Четверта Заповідь Божа
alt«Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий – суботній (неділя) для Господа Бога твого» (Вих. 20.8–11) Дні Великого Посту дані нам, щоб ми зупинились в бурхливому суєтному житті. В другу неділю Посту коли основною темою Євангелія є гріх, ми маємо не тільки розібратися з своїми гріхами, але й викорінити їх. Своїм досвідом Архімандрит Іван Крестянкін (†2006) гарно ділиться, коли розтлумачує Заповіді Божі, за якими має жити кожна людина, бо їх виконувати означає робити добро найперше, для себе. Четверта Заповідь про «Святий день» є дуже цікава  і заповідь про яку нам всім потрібно часто нагадувати і аналізувати. Цю заповідь ми всі порушуємо.
По-перше, ця заповідь говорить, що ми маємо шість днів чесно працювати. Ми працюємо, але як? Напередодні понеділка в нас немає настрою: Завтра на роботу… Вийшли на роботу, замість промовити або думкою: «Господи благослови, почати тиждень», думки: «Ох якби знову субота…» Працюємо не по совісті, щоб начальство не побачило і не нарватися на виговор, Господи! Ми ображаємось, що мало отримуємо грошей, що нас не підвищують по службі. А якщо начальство робить зауваження, ображаємось до сліз, до істерики. Може хтось з нас насміхався або висміював колег по роботі, які по совісті працюють. Прости нас, Господи!
Може є такі серед нас, присутніх, які свідомо відхиляються від загальної праці, скриваються під виглядом хвороби, яка повністю дозволяє не працювати. «Хто не працює, хай не їсть» – каже Ап. Павло (2 Сол. 3.10).
Є такі християни, які самі не працюють, а осуджують інших, тих які працюють, заробляють собі на життя, стараються забезпечити до старості себе і свою сім’ю.
Як ми проводимо «день сьомий», тобто недільний день і святкові дні, які зобов’язані присвятити Богові? Ми давно змішали всі дні Господи, ми з головою ввійшли в житейську суєту. Нам не вистачає часу на молитву і добрі справи. Хто з нас щоденно виконує уважно ранішнє і вечірнє правило? Господи, прости нас!
Ми не задумуємося, що витративши півгодини вранці, ми б отримали духовний заряд на ввесь день, і день був би кращим і розум світлий і розмова з людьми легша все через благословення від Бога. Так само і ввечері перед сном. Св. ІоанДамаскім в одній із молитов вечірніх промовляє: «Владико Чоловіколюбче, невже ця постіль буде мені домовиною…»
Господи, прости нас грішних!
Ми забули за смерть. Подумаймо про душу в день Господній і упорядкуємо своє життя.
Господь дасть благословення на ваші діла, на вашу сім’ю, на ваші оселі, на все земне діло. Але навіть, якщо ми і не працюємо в недільні дні та святкові, то грішимо тим, що лінуємось піти до церкви. А знаєте, що 80-те правило Шостого Вселенського Собору говорить: «Мирянин, який не має ніякої причини, чи перешкоди, в три неділі не прийде на церковне богослужіння, нехай буде відлучений від громади (тобто від церкви). Господи, прости нас грішних! Багато хто серед нас радіє з того, що ми часто ходимо до храму. Ходимо то ходимо, а як себе ведемо в церкві? Ми переступаємо поріг церкви без Страху Божого. Храм – це місце особливої присутності Бога на землі. Це – Небо на землі! З яким же благоговінням і страхом, ми грішні, маємо переступати церковний поріг, і як обережно маємо себе вести в церкві. Багато хто вважає: в нього є в храмі своє місце «куплене». І подумаймо, якщо ми прийшли, а на цьому місці вже хтось стоїть, невже ми надіємось, що якщо образимо цю людину, то наша молитва дійде до Бога… Поступись з любов’ю – і таку молитву Господь не тільки прийме, а дасть благословення. 
Деякі люди по немочі і хворобах не в силах вистояти церковну службу і сідають. Господь бачить серце людини і сам знає її хресні немочі. Ви маєте силу і здоров’я не осуджуйте немічних чи молодих, чи старих. 
Потрібно нагадати ще про один гріх, неблагоговійне відношення до храму. Дітям тяжко вистоювати богослужіння, тому вибігають на вулицю і кричать, бігають навколо церкви. Вони не тільки порушують тишину, але й заважають молитися. До святині їх з раннього дитинства потрібно привчати і виховувати в благоговінні. Дорослі батьки, бабуся чи дідусь мають наглядати за своїми дітьми – настановляючи їх ще в дома, що храм – це місце святе. Також не зберігаємо постів, встановлених Святою Церквою. Господи, прости нас грішних! Не зберігаємо тілесний піст, не стримуємося від їжі у визначений час «істинний піст не робити зла, стримати язик, відсікати спокуси, стихира понеділка 1-ї седмиці Великого посту». Хто з нас так поститься? Тілесний піст потрібно виконувати з благословення.
В церковні свята устав дозволяє «велике утішення», тобто святкова трапеза. Можливо хтось об’їдався, обпивався, грав азартні ігри, можливо цілий день дивився телевізор, співали пісні. Господи, прости нас грішних! Потрібно читати святоотцівську і душеспасительну літературу,відвідати хворого, запросити одинокого, потішити хоча б словом, чи ділом, помогти тому, хто потребує, молитись, причащатись. Блаженний той, хто так проводить свята та недільні дні. А хто грішить – кайтеся. Господи, прости нас грішних!