Дитяча сповідь
altУ Великий Піст і дорослі, і малі поспішають прийняти Господа через Святе Причастя – попередньо сповідаючи свої гріхи духовному наставнику, який має владу від Бога відпускати або залишати (затримати) гріхи. В кожній церкві ми бачимо маси людей, які вранці спішать до Святих Таїнств,  у вечір на сповідь, але є дуже важливо підготувати себе, і не тільки себе, алей своїх дітей. Як це зробити? Маю велике  бажання поділитись з Вами своїм священичим досвідом, бо виховую дітей і вдома, і в церкві.
Сповідь дитини є подією надзвичайно великого значення. Тут, перед пастирем, як служителем Божим, діти розкривають свою душу і отримують від нього даною йому богом не тільки прощення, але й настанову в морально-християнському житті.Кожне слово священика має велике духовно-виховне значення, адже воно зігріває вогнем християнської віри та любові, строго відповідає духу Слова Божого і вчення Матері Церкви. Від ставлення дітей до своєї першої сповіді часто залежить їхнє подальше відношення до цього великого таїнства. 
Всім священикам випадає в практиці спілкуватися з дітьми, але найвідповідальніша зустріч є під час сповіді чи першої, чи наступної. Підготовка до сповіді і спілкування священика під час Сповіді повинні відбуватися з особливою любов’ю, теплою участю, акцентується увага на істині того, що в даний час сповідь приймається не одним священиком, а Самим Господом Ісусом Христом. Проте, сповіднику (дитині) нагадують Святе Євангеліє і Чесний Хрест, що лежать на аналої. Не можна допускати найменшої дратівливості, нетерплячості, які, між іншим, поблажливості, потурання дитячим гріхам.
При підготовці дітей до сповіді пастирською і батьківською розсудливістю пропонуються запитання по десятьох заповідях тих гріхів, які притаманні віку дітей. З особливою обережністю слід віднестися до VII заповіді Закону Божого – «не чини перелюбу», щоб зайвими словами не залишити на дитячій совісті темної плями. Тому і батькам і священику потрібно бути обережними.
Батьки мають знати, що в дітей починається вже з шести – семи років, залежно від рівня їх розвитку, здатність свідомо аналізувати свої гріхи, тому в Православній Церкві дітки з семи років вже сповідаються і Церква дозволяє причащатися тільки після обов’язкової сповіді.День Святої Сповіді і Святого Причастя має бути для дитини святковим, радісним днем. Пропонуйте своїм дітям і навчайте піти до Церкви, підготуватися до сповіді і Причастя, але ні в якому разі силою не змушуйте робити цього. Підкоряючись батьківському авторитету, ваша дитина деякий час буде слухняно виконувати ваші вимоги, але якщо в неї не буде живої віри, щирого потягу і нелицемірної любові до всього духовного – виникне конфлікт вашим батьківським тиском і її волевиявленням. Тому вимагати найперше можна те, що самі виконуємо і діти це бачать і знають, але дуже-дуже обережно. 
У випадку, коли дитина надмірно хвилюється, розгублюється перед аналоєм, де лежать Хрест і Євангеліє, їй можна запропонувати письмово дати відповіді на орієнтовні запитання і потім перед священиком їх прочитати. Важливо, щоб сповідь не перетворювалась на звичайне анкетування, «що робив, чого не робив», а щоразу переживалась дитиною, як усвідомлення трагедії гріха, поєднане з радістю прощення від Бога за умови щирого розкаяння.
Допомога у підготовці до сповіді дітей в жодному випадку не передбачає посередництва між батьками і священиком. Готуючи дитину, нів якому разі не намагайтесь дізнатися про її гріхи, апісля сповіді проте «що сказав тобі священик?» Навіть незначні спроби і запитаннятакого роду можуть підірвати в дитячій душі довіру до великого таїнства покаяння. Не варто батькам інструктувати священика відносно того, про що обов’язково спитати дитину, довірте сповідника і того, хто сповідається, Благодаті Божій, яка врозумить їх і наставить. Дозвольте дітям самим омити свою душу покаянням, нам тільки треба дати правильних поштовх, бо Христос сказав: «Дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже»(Мк.10.14-15).  
протоієрей Андрій Лотоцький,с.Оброшино