КАНІКУЛИ З БОГОМ – ЕКСКУРСІЯ ДО ЛПБА
alt1 червня 2018 року Божого – у міжнародний день захисту дітей, з благословення ректора Львівської православної богословської академії митр. прот. Ярослава Ощудляка, вихованці недільної школи при храмі Святого Духа с. Оброшино, під керівництвом настоятеля прот. Андрія Лотоцького, відвідали Храм святого Іоана Золотоустого та навчальний корпус ЛПБА.
По прибутті у храм, юних гостей зустрів декан богословського факультету прот. Назарій Лозинський – коротко розповівши дітям про історію та святині храму. 
Отже, Храм Святителя Іоана Золотоустого – колишній костел Серця Ісусового у комплексі жіночого францисканського монастиря. 
Монастир був збудований упродовж 1877–1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича.
Скульптор Леонард Марконі виготовив алебастровий вівтар, були встановлені привезені з Мюнхена вітражі, розписано стіни. Поряд з центральним вівтарем було встановлено два бічні, прибудовано дві бічні каплиці. 29 вересня 1889 р. урочисте освячення храму здійснили апостольський нунцій у Відні Алоїзій Ґалімберті, львівський латинський архієпископ Северин Моравський, уніатський митрополит Сильвестр Сембратович і вірменський архієпископ Ісаак Ісакович.
Костел і монастир збудовані у вигляді чотирикутника. Дах костелу був покритий етернітом, монастир – черепицею. В Мюнхені, в майстерні з багатовіковими традиціями, виготовили вітражі з гармонійною гамою кольорів та елементами гутного скла, аналогів яким немає у Східній Європі. Храм з хресто-ребровим склепінням було розмальовано позолоченими фресками з елементами християнської символіки, переплетеними рослинним та геометричним орнаментами. Центром святині був «Євхаристійний трон», а також два бічні престоли. З лівого боку нави знаходився неоготичний престіл Матері Божої Пристанища Грішників, фундований графом А. Гауснером, а з правого – св. Йосифа, статую якого було привезено з Мюнхена. При костелі збудували дві бічні каплиці: з правого боку св. Франциска, з лівого – св. Йосафата. Підлога в храмі вимощена мармуром на кошти родини Гжицьких. Львівські майстри виготовили різьблені дерев’яні лави з елементами інкрустації.
Після закінчення Другої світової війни костел і приміщення монастиря були передані у розпорядження Міністерства охорони здоров’я – тут розмістили 7-ме відділення 1-ї інфекційної клінічної лікарні. Розписи храму були забілені, вівтар зник, але збереглися вітражі. Упродовж кількадесятлітнього використання приміщень не за призначенням храм зазнав суттєвих зовнішніх руйнувань – дах прогнив, стіни вкрив грибок.
У 1991 р., згідно з рішенням Львівської обласної ради, костел і ліве крило монастиря були передані єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.
Наступного року відбулося освячення храму як семінарської церкви св. Іоана Золотоустого. У приміщеннях монастиря було розміщено навчальний корпус Львівської Духовної Семінарії. У березні 1993 р. Львівська Духовна Семінарія увійшла до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Про Святині храму отць Назарій Лозинський розповів наступне: «з тих часів у храмі святинь як таких не збереглося. Уже в наш час до храму були придбані деякі ікони. Є розп’яття ХVI ст., подароване сім’єю Юрашів. Воно не є виставлене для загального поклоніння, але після реставрації ми розмістимо його так, щоб люди мали доступ до нього».
Тут також є прекрасна ікона Благовіщення XVIII ст.
«В храмі є ікона преподобного Меркурія Брегинського з часткою його мощей, ризи та домовини. До преподобного Меркурія, як до монаха, звертаються в душевних потребах. Він допомагав хворим і тепер, на могилі стаються зцілення», – розповів отець Назарій.
 
«Також є ікона Святителя Спиридона Тріміфундського, дуже шанованого у Греції святого. Цей святий є чи не єдиний, температура мощей котрого 36,6 градусів, хоч цей святий жив у ІV столітті, і його мощі лежать вже 1,5 тисячі років на о.Корф. В іконі є часточка взуття святого. Мощі його, як і інших святих, періодично переодягають, і коли це роблять, то капці Святителя Спиридона Тріміфундського завжди стоптані. Є повір’я, що святий ходить і помагає людям. Буває таке, що священики не можуть відкрити ракку, де зберігаються мощі, кажуть, що тоді святого нема. До нього звертаються в економічних потребах», – зазначив отець.
Окрім того, під вівтарною частиною храму похована засновниця монастиря Марія Моравська. Щомісяця, 26 числа, вірні з костелу Антонія приходять сюди, щоб на її гробі звершити літургію.
Отець Назар зазначив: «Крипта є закритою, але можливо нам вдасться домовитись, щоб люди, які мають бажання, могли приходити до неї. За понтифікату Папи Івана Павла ІІ був запущений процес беатифікації Марії Моравської і причислення її до лику блаженних, але на сьогодні цей процес призупинений».
Також в храмі є ікона Божої Матері «Неустанної помочі».
«Ця ікона колись була в кафедральному соборі, але покійний владика Андрій віддав її нам, і люди тепер приходять спеціально, щоб помолитися до неї, вважаючи її чудотворною, бо перед цим образом сповнюються їхні прохання".
Юні паломники, звісно, отримали нагоду приклонитися до святинь, а також піднятись старовинними сходами на хори і щераз оглянути красу храму з височини. 
Після чого вже о. Ректор Ярослав Ощудляк провів дітям екскурсію у академічній бібліотеці, а згодом у церковно-археологічному музеї ЛПБА, де широке представленя церковних стародруків, антимінсів, хоругов, літургійного одягу, особистих речей видатних діячів Церкви блаженної пам’яті Митрополита Миколая (Юрика), Митрополита Андрія (Горака), та Митрополита Євсевія ((Політила), першого ректора Львівської Духовної Семінарії), археологічних пам’яток (з фондів музею) та макетів українських дерев’яних церков роботи львівського художника Михайла Яськовича.
По завершенні екскурсії о. Ректор благословив дітей іконками Львівської Богородиці, а далі група з нашими дітками під наглядом дорослих супровідників, прогулялись містом, і пообідавши – відправились на дозвілля до парку культури ім. Б. Хмельницького. 
Додому повертались у піднесеному настрої, збагатившись яскравими враженнями і корисними знаннями.
 
парафіянка храму Святого Духа 
УПЦ КП с. Оброшино
Галина Ільчишин