Однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення є кукурудза , яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.    Один із резервів збільшення валового збору кукурудзи – ліквідація втрат і недоборів зерна через фітофагів. Пошкодження шкідниками та хворобами кукурудзи понижується продуктивність, погіршуються посівні, харчові та кормові якості зерна. Шкідники кукурудзи, які завдають значних збитків, є багатоїдні комахи. До серйозних шкідників посівів кукурудзи, які можуть завдати серйозної шкоди врожаям, відносяться кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis ) та західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).

altКукурудзяний (стебловий) метелик(Ostrinia nubilalis Hb.) є найнебезпечнішим шкідником кукурудзи. Поширений в Україні повсюдно, зона значної шкідливості охоплює Лісостеп та північ Степу, найбільша шкідливість у західному Лісостепу. Кукурудзяний (стебловий) метелик є найнебезпечнішим шкідником кукурудзи. Сприятливі умови для розвитку метелика складаються у районі із температурою у червні–серпні вище 20 °C і опадами в цей час більше 200 мм. Гусениці метелика багатоїдні, пошкоджують понад 150 видів рослин, найбільшої шкоди завдають кукурудзі, просу, сорго, бавовнику.Шкідник розвивається в одному поколінні, лише в Степу буває часткове друге покоління. Метелики першого покоління літають з червня до кінця липня, другого – з кінця серпня до середини вересня.Метелики з’являються у червні, їх літ співпадає з початком викидання волоті кукурудзи. Для статевого розвитку метеликам необхідно додаткове живлення і крапельна волога. Нестача вологи в цей період призводить до різкого зменшення чисельності шкідника. Вдень метелики сидять на рослинах із нижнього боку листя, в лісосмугах, в посівах зернових та бобових. Через 3–5 діб після виходу з лялечок самки починають відкладати яйця (плодючість у середньому 250–400 яєць) купками по 15–20 шт. на нижній бік листків добре розвинутих рослин кукурудзи. Відкладання яєць залежно від температури продовжується 15–25 діб. В суху погоду (вологість нижче 30%) з підвищеною температурою (вище 30 °C) значна кількість яйцекладок відпадає від листка і гине.
У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, в цей період вони пошкоджують листки, роблячи в них дірки, виїдають чоловічі квітки у волотях. Потім через пазуху листка проникають у захищені частини рослин черешки, верхівки стебел, волоті. Для гусениць І-ІІІ віків характерна різко виражена міграційна здатність як в межах однієї рослини, так і з однієї рослини в іншу.
Гусениці з третього віку вгризаються всередину стебел, де вигризають ходи і порожнини з відкритими назовні отворами, з яких висипається червоточина. В ніжках та стрижнях качанів, серед рядів зерен гусениці виїдають звивисті ходи і камери. В одному стеблі чи качані можуть жити декілька гусениць.
Гусениці молодших віків заселяють головним чином верхню і середню частини рослин, гусениці старших віків зосереджуються переважно в середній частині. Можлива міграція гусениць з однієї рослини в іншу, що пов’язано насамперед зі змінами їх потреб щодо живлення різними органами рослини. Гусениці молодших віків (І, ІІ, частково ІІІ) віддають перевагу ніжним тканинам листків, колоскам волоті, які містять підвищену кількість білків; гусениці ІІІ-ІV віків живляться тканинами стебел, молодим зерном, які містять підвищену кількість цукрів. Оптимальні умови для розвитку гусениць – +23…+28 °C, відносна вологість повітря не нижче 80%. Тривалість життя гусениць 13–58 діб; закінчивши розвиток, гусениці перед похолоданням скупчуються переважно в нижній частині стебла і залишаються там на зимівлю.
Різкі зміни чисельності метелика зумовлені погодними умовами, велика кількість опадів сприяє масовому розмноженню шкідника, суха погода обмежує. Гусениці метелика пошкоджують всі органи кукурудзи листя, стебла, волоті, качани, крім коренів. Пошкоджуючи стебла, гусениці перегризають судинно-волокнисті пучки і цим порушують живлення рослин.
Пошкодження викликає затримку цвітіння і зменшення розмірів листків та міжвузлів, пошкодження волоті погіршує запилення. 
 При пошкодженні гусеницями судинно-волокнистих пучків, в місцях пошкоджень порушується надходження поживних речовин до качанів, сильно пошкоджені стебла легко переламуються, тоді знижується урожай насіння та його якість, підвищується ураженість качанів збудниками фузаріозу, сірої гнилі та пліснявіння.
Інтенсивність пошкодження залежить від строків посіву кукурудзи, найбільш сильне пошкодження буває при співпадінні періоду масової яйцекладки з фазою розвитку рослин, яка сприяє виживанню яєць і гусениць молодших віків: коли метелики відкладають яйця незадовго до цвітіння кукурудзи, в період цвітіння або зразу ж після нього.
alt
Велику загрозу посівам кукурудзи, створює поява карантинного шкідника – західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte). Жуки вигризають пиляки на волотях та нитки на приймочках маточок качанів, пошкоджують зерно в молочній стиглості на верхівках качанів та вигризають паренхіму між жилками листків. Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.Проте найбільшої шкоди завдають личинки, що пошкоджують кореневу систему на ранньому етапі розвитку рослин, що за масової їх появи призводить до вилягання та загибелі рослин. Отже, фітосанітарний стан кукурудзяних полів останніх років вимагає посиленої уваги та дотримання  систем захисту рослин від шкідників. Зимують у D.v.virgifera яйця. Яйця мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго – транспортними засобами з різними вантажами, а також авто- та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км/год.   Жуки та личинки D. v. virgifera є перенощиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. Щільність популяції цього шкідника значно зростає при беззмінному вирощуванні кукурудзи.                                                                                                                                                          
ПОРАДИ ФАХІВЦЯ: При масовому розмноженні кукурудзяного стеблового метелика доцільно застосовувати агротехнічні заходи, які сприяють зменшенню чисельності кукурудзяного метелика: знищення крупностеблових бур’янів; збирання кукурудзи у стислі строки на низькому зрізі (8–12 см); зразу ж після збирання, подрібнення післязбиральних решток, дискуванням у два сліди у перпендикулярних напрямах із наступним загортанням рослинних залишків із зимуючими гусеницями; використання стійких гібридів кукурудзи, що менш пошкоджуються метеликом. 
Хімічні заходи: обробка посівів інсектицидами у період масового відродження гусениць при заселенні шкідником більше 10% рослин, 1–2 рази з інтервалом 12–14 днів: 
Біологічний метод: випуск трихограми на початку і в період масової яйцекладки шкідника. Важливими заходами боротьби проти західного кукурудзяного жука є наступні:       
1.проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи, що ввозиться  з-за кордону;  2.дотримання сівозміни, що включає зернові, багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури –  висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи;                                                                                                3.глибока зяблева оранка – знищується основна частина зимуючого запасу шкідника, шляхом вимерзання яєць;                                              4.використання для посіву сортів та гібридів кукурудзи, що мають густу розвинену кореневу систему;                                                              5.обробка рослин дозволеними до використання проти жуків фітофага інсектицидами;     
6.внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок шкідника;   
7.щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).
 
 
 
Державний фітосанітарний інспектор 
Львівської області  Головного управління 
Держпродспоживслужби у Львівській області                                                                                            К.І. ВЕРЕЩИНСЬКА