Ос­таннім ча­сом збільшу­ють­ся об­ся­ги зберіган­ня зер­на різних куль­тур як у за­готівельній си­с­темі (еле­ва­то­ри, хлібо­прий­мальні підприємства), так і в си­с­темі ви­ро­щу­ван­ня (фер­мерські гос­по­дар­ст­ва, акціонерні об’єднан­ня) . По­при відмінності, ці си­с­те­ми об’єднує спільна ме­та: збе­ре­жен­ня зер­на без кількісних втрат та зни­жен­ня якості.  

Дотримання законів України «Про захист рослин», «Карантин рослин», про затвердження Регламенту зберігання зерна та продуктів його переробки  Спо­с­теріга­ють­ся до­сить ве­ликі втра­ти при зберіган­ні зерна різних культур, че­рез не­до­ско­налі тех­но­логії, не­до­стат­ню кількість су­час­них зер­но­с­хо­вищ, не­на­леж­ний рівень їхньо­го оснащення.  При­зво­дить до знач­них втрат і зни­жен­ня якості зер­на в про­цесі зберіган­ня – це шкідни­ки хліб­них запасів (ко­ма­хи, кліщі, ми­шо­подібні гри­зу­ни) Комірний і рисовий довгоносики, великий та малий борошняні хрущаки, горохова і квасолева зернівки, зерновий шашіль (точильник), рудий коротковусий і Суринамський мукоїди, зернова міль, млинова і південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірий і чорний щури є найбільш небезпечними шкідниками зернових запасів.. Підра­хо­ва­но, що   один жук ко­­мірно­го та ри­со­во­го довго­но­сиків здат­ний за своє жит­тя зни­щи­ти 80 зер­нин. За оп­ти­маль­них умов комірні шкід­ни­ки ма­ють ви­со­ку пло­дючість і швид­кий роз­ви­ток, до­ся­га­ють знач­ної чи­сель­ності і ушкоджують зерно пше­ниці, ри­су, вівса, ячменю, ку­ку­руд­зи, греч­ки, сор­го, кру­пу пер­ло­ву й бо­рош­няні ви­ро­би, насіння про­са, олійних і бо­бо­вих куль­тур.  Зерно погризене і пошкоджене набагато швидше уражається пліснявими грибами, які, проростаючи псують його, виділяючи при цьому шкідливі і канцерогенні речовини. Для приготування хлібопродуктів або на корм худобі не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно.    Життєдіяльність комірних шкідників знач­ним чи­ном за­ле­жить від тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му, во­ло­гості зер­на і повітря. На­при­клад, для комірно­го дов­го­но­си­ка спри­ят­ли­ви­ми є тем­пе­ра­ту­ра 20…28°С і віднос­на во­логість повітря 75-90%. При  тем­пе­ра­ту­рі  5…10°С жу­ки при­пи­ня­ють жив­лен­ня, за 3°С – впа­да­ють у заціпеніння, при 0°С і ниж­че – ги­нуть.
Ри­со­вий дов­го­но­сик більше теп­лота во­ло­го­люб­ний: спри­ят­ли­вою для ньо­го є тем­пе­ра­ту­ра 26…31°С, а при 13°С і во­ло­гості зер­на 10% роз­ви­ток при­пи­няється. Зерно погризене і пошкоджене набагато швидше уражається пліснявими грибами, які, проростаючи псують його, виділяючи при цьому шкідливі і канцерогенні речовини. Для приготування хлібопродуктів або на корм худобі не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно.  Поради фахівця.  Дотримання законів України «Про захист рослин» та закон про  «Карантин рослин», про затвердження Регламенту зберігання зерна та продуктів його переробки.  Для бо­роть­би із комірни­ми шкідни­ка­ми за­сто­со­ву­ють си­с­те­му профілак­тич­них (за­побіжних) і зни­щу­валь­них за­ходів. До за­побіжних на­ле­жать ро­бо­ти з підго­тов­ки зер­но­с­хо­вищ та опе­рації, що ви­ко­ну­ють із зер­ном: очи­щен­ня, су­шіння, охо­ло­д­жен­ня, вен­ти­лю­ван­ня, пе­реміщен­ня. До зни­щу­валь­них – біоло­гіч­ні, фізи­ко-ме­ханічні й хімічні ме­то­ди.                                                        

Охолодження зерна.  Охо­ло­д­жен­ня зер­на є од­ним із ефек­тив­них за­побіжних за­ходів бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми. Йо­го мож­на за­сто­со­ву­ва­ти як профілак­тич­но, так і з ме­тою пригнічен­ня життєдіяль­ності біль­шості шкідників. До­стат­ньо тем­пе­ра­ту­ру зер­но­вої ма­си до­ве­с­ти до 8…10°С. При  тем­пе­ра­ту­рі 5…6°С термін надійності зберіган­ня збільшується втри­чі. Охо­ло­д­жен­ня ви­ко­ну­ють в хо­лод­­ну су­ху по­го­ду за до­по­мо­гою провіт­рю­ван­ня чи ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня.   У про­цесі охо­ло­д­жен­ня обов’яз­ко­во кон­тро­лю­ють рівно­важ­ну во­логість зер­на: як­що во­на бу­де ниж­чою за йо­го фак­тич­ну во­логість, охо­ло­д­жен­ня мож­на ви­ко­ну­ва­ти, інак­ше зер­но, внаслідок сорбції, зво­ло­жу­ва­ти­меть­ся. 
       Ефек­тив­ним і надійним є охо­ло­д­жен­ня за до­по­мо­гою хо­ло­диль­них ма­шин, але во­но по­тре­бує до­дат­ко­вих коштів і спеціаль­них при­ст­роїв. То­му цей захід, на­сам­пе­ред, ре­ко­мен­до­ва­но для куль­тур, які особ­ли­во нестійкі під час зберіган­ня, швид­ко по­шко­д­жу­ють­ся шкідни­ка­ми, ура­жу­ють­ся хво­ро­ба­ми: ку­ку­руд­зи, зер­но­вих та олійних.
     Як крайній захід бо­роть­би з шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів за­сто­со­ву­ють їхнє термічне зне­за­ра­жен­ня за мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мих тем­пе­ра­тур. Для ви­бо­ру тем­пе­ра­тур­них ре­жимів і три­ва­лості зне­за­ра­жен­ня слід по­слу­го­ву­ва­ти­ся спе­ціаль­ною таб­ли­цею, яка вра­хо­вує вид шкідни­ка і йо­го теп­ло­ву стійкість. Насіннєве зер­но так зне­за­ра­жу­ва­ти не ре­ко­мен­дується, оскільки мож­ли­ве зни­жен­ня йо­го схо­жості.
 Дезінфекція зерна.  Най­ра­ди­кальнішим зни­щу­валь­ним за­хо­дом бо­роть­би зі шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів про­дов­жує за­ли­ша­тись хімічна дезінсекція зер­на: во­ло­га, ае­ро­золь­на, га­зо­ва (фумігація). Хімічну об­роб­ку ви­ко­ну­ють за спеціаль­ною ін­струк­цією та про­во­дять ор­ганізації, які ма­ють на те офіційний дозвіл. Особ­ли­во су­во­ро кон­тро­люється фумігація: її за­бо­ро­не­но за­сто­со­ву­ва­ти для партій зер­на, при­зна­че­них для відправ­лен­ня і кон­цен­т­рації на пор­то­вих еле­ва­то­рах.                                                                                                                                         

           Волога та аерозольна дезінфекція.  Во­ло­гий і ае­ро­золь­ний спо­со­би бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми ефек­тивні для об­роб­ки вільних складсь­ких по­меш­кань і при­лег­лих те­ри­торій. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють фо­с­фо­рор­ганічні й піре­т­роїдні інсек­ти­ци­ди (Ак­теллік, Арріво, Ка­ра­те, Фа­с­так, Фу­фа­нон та інші), нор­ма за­сто­су­ван­ня яких ста­но­вить: за во­ло­гої об­роб­ки – 0,2 л/м2, за ае­ро­золь­ної – 20 мл/м3 складсь­кої пло­щі. Для об­роб­ки те­ри­торії нор­му збільшу­ють удвічі.
 Об­роб­ку партій зер­на про­во­дять та­ки­ми са­ми­ми пре­па­ра­та­ми у про­цесі за­ван­та­жен­ня у зер­но­с­хо­ви­ще. Нор­ма ви­т­ра­ти пре­па­ра­ту, на­при­клад Ак­телліку, ста­но­вить для про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на та насіння 16 мг/т. Пре­па­рат Фа­с­так ре­ко­мен­до­ва­но тільки для об­роб­ки насіння (з тією са­мою нор­мою). Пе­ре­ва­гою ае­ро­золь­ної об­роб­ки є ви­со­ка дія пре­па­ра­ту навіть у не­гер­ме­ти­зо­ва­но­му схо­вищі, її не­долік – до­сить три­ва­лий проміжок ча­су до доз­во­ле­ної ре­алізації зер­на. До­стовірно відо­мо, що після декількох місяців за­лиш­ки пре­па­ратів не пе­ре­ви­щу­ють мак­си­маль­но доз­во­ле­но­го рівня (МДР) та до­ся­гається надійний за­хист зер­на у разі за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів у ре­ко­мен­до­ва­них до­зах.                                                                                                                                                                           Газова дезінфекція (фумігація). Одним із найефективніших методів запобігання шкідливих організмів зокрема карантинних, між країнами і усередині країни є знезараження (в тому числі фумігація) сільськогосподарської, лісової і промислової продукції, тари, складів, вагонів, трюмів суден, приміщень виробничих підприємств. Дотримання карантинних заходів при переході з одного складського приміщення в інше  виявивши шкідників у сховищі, перш за все, необхідно знайти вогнище і знищити його.   Най­е­фек­тивнішою з-поміж хімічних за­ходів є га­зо­ва фу­мігація. Пе­ред фумігацією потрібно ре­тель­но за­гер­ме­ти­зу­ва­ти приміщен­ня, а фумігацію про­во­ди­ти із за­лу­чен­ням тільки спе­ціаль­них за­гонів, які ма­ють дозвіл і від­повідне об­лад­нан­ня.  Для її про­ве­ден­ня за­сто­со­ву­ють фу­­міган­ти  ви­ко­ри­с­то­ву­ють фосфін у ви­гляді таб­ле­ток ок­руг­лої фор­ми або по­рош­ку. Таб­лет­ки вво­дять у потік зер­на за до­по­мо­гою спе­ціаль­них до­за­торів. Нор­ма – 2-6 таб­ле­ток на 1м3 чи на 1 т зер­на. Ак­тив­на ре­чо­ви­на (фосфід алюмінію або магнію) вве­де­но­го у зер­но­ву ма­су чи роз­кла­де­но­го у приміщенні пре­па­ра­ту ре­а­гує з во­ло­гою, виділя­ю­чи та­ким чи­ном ток­сич­ний для шкідників фо­с­фо­ри­с­тий во­день. На­томість у зерні за­ли­ша­ють­ся ней­т­раль­на ре­чо­ви­на – гідро­окис алюмінію або магнію – і ча­ст­ко­во не роз­кла­де­ний за­ли­шок фосфіду. Три­валість фумігації за­ле­жить від тем­пе­ра­ту­ри: за 5…10°С – де­сять діб; за 21…25°С – п’ять діб. Де­га­зація ста­но­вить не мен­ше де­ся­ти діб. Ре­алізація зер­на до­пу­с­кається у разі за­лиш­ку фосфіду не ви­ще до­пу­с­ти­мо­го рівня (МДР).  Ней­т­ральні ре­чо­ви­ни у ви­гляді сіро­го по­рош­ку ви­да­ля­ють із зер­на за до­по­мо­гою се­па­ру­ван­ня чи аспірації.
Ре­жим фумігації фосфіном (до­зу­ван­ня пре­па­ра­ту і час ек­с­по­зиції), за­леж­но від ви­ду шкідників і тем­пе­ра­ту­ри, є обов’яз­ко­вим. Не­до­три­ман­ня ре­жи­му при­зво­дить до ре­зи­с­тент­ності (не­сприй­нят­ли­вості) шкідників до пре­па­ра­ту. Ви­ди тих шкідників, які на­бу­ли ре­зи­с­тент­ності, ста­ють особ­ли­во не­без­печ­ни­ми, оскільки їхня чут­ливість до пре­па­ра­ту мо­же змен­шу­ва­тись у 80-120 разів.
Ре­жим фумігації та­кож пов’яза­ний із постійним кон­тро­лем за кон­цен­т­рацією і за­лиш­ком пре­па­ра­ту. Для кон­тро­лю за фосфіном ви­ко­ри­с­то­ву­ють інди­ка­торні труб­ки різних фірм-ви­роб­ників, а та­кож га­зо­аналіза­то­ри. В Ук­раїні здебільшо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють інди­ка­торні труб­ки, оскільки вартість га­зо­аналіза­торів до­сить ви­со­ка. Про­те інди­ка­торні труб­ки ма­ють помітно більшу по­хиб­ку та при­зво­дять до не­якісно­го зне­за­ра­жен­ня про­дукції, то­му все-та­ки на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу слід су­ча­сним га­зо­аналіза­то­рам.  Доцільність фумігації потрібно виз­на­ча­ти ви­хо­дя­чи із сту­пе­ня ура­жен­ня шкідни­ка­ми та еко­номічної ефек­тив­ності робіт, що пла­ну­ють­ся. На ос­нові по­каз­ни­ка су­мар­ної щільності за­ра­же­ності ко­ма­ха­ми та кліща­ми партії зер­на кла­сифіку­ють за п’ять­ма сту­пе­ня­ми, вве­де­ни­ми в нор­ма­тивні до­ку­мен­ти (табл. 2). За­леж­но від сту­пе­ня, виз­на­ча­ють доцільність фумігації та цільо­вий на­прям ви­ко­ри­с­тан­ня зер­на. Підра­хо­ва­но, що ви­т­ра­ти на фумігацію зер­на віднос­но не­ве­ликі і дорівню­ють вар­тості 3-5 кг зер­на на кожній тонні.                                                                                                                                                                     Інтервал перевірки зараженого зерна.  Ефек­тивність і своєчасність усіх ме­тодів бо­роть­би з шкідни­ка­ми зер­но­вих за­пасів знач­ною мірою за­ле­жить від кон­тро­лю за рівнем за­ра­жен­ня. Інтер­вал пе­ревірки вста­нов­лю­ють ви­хо­дя­чи з тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гості зер­на, йо­го при­зна­чен­ня.
При  зберіган­ні насіння в мішках пе­ревірку на за­ра­женість шкідни­ка­ми ви­ко­ну­ють один раз у 30 днів узим­ку і через кожні 15 днів улітку. Аналіз на за­ра­женість про­во­дять згідно з нор­ма­тив­ни­ми ме­то­да­ми і стан­дар­та­ми.
 Як аль­тер­на­ти­ву хімічно­му ме­то­ду бо­роть­би з комірни­ми шкідни­ка­ми мож­на ре­ко­мен­ду­ва­ти та­кож використання мікробіологічних пре­па­ратів і фе­ро­мон­них па­с­ток про­ти твер­до­кри­лих та лу­с­ко­кри­лих шкідників. Про­те та­кий спосіб ви­прав­до­вує се­бе ли­ше в разі не­ви­со­кої їхньої чи­сель­ності та не­ве­ли­ких об­сягів зберіган­ня.    Крім шкідли­вих ко­мах та кліщів, знач­но­го збит­ку під час зберіган­ня зер­на за­вда­ють гри­зу­ни, які розмно­жу­ють­ся і шко­дять в складсь­ких приміщен­нях не­за­леж­но від по­год­них умов. Для бо­роть­би з ни­ми най­е­фек­тивнішим є за­сто­су­ван­ня от­руй­них при­над згідно переліку про пестициди та агрохімікати дозволених в Україні. При­на­ди роз­кла­да­ють на відстані 2-15 м од­на від од­ної в місцях скуп­чен­ня гри­зунів.
Та­ким чи­ном, ком­плекс­не за­сто­су­ван­ня всіх ме­тодів за­хи­с­ту із ура­ху­ван­ням ви­до­во­го скла­ду шкідників, особ­ли­во­с­тей їхньої біології, чи­сель­ності і сту­пе­ня ура­жен­ня, си­с­те­ма­тич­не про­гно­зу­ван­ня роз­вит­ку і кон­троль рівня шко­до­чин­ності за­без­пе­чать надійний за­хист зер­на під час йо­го зберігання.

 

 

Державний  фітосанітарний інспектор Львівської області

ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області                                                                                            

 К.І.Верещинська