Хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє,    
той Мене приймає; а хто Мене приймає, той
не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
Євангеліє від св.Марка

День усиновлення – це свято, яке відзначається 30 вересня в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, зворушує своєю відвертістю та щирістю. Це свято життєвої мудрості та досвіду, свято великої душі та великого терпіння, а головне милосерддя та любові. Віра, Надія і Любов, які уособлюють головні християнські чесноти, втілюють ідеали мудрості й відкритого серця, безсумнівно, є добрими покровителями цього особливого свята.


Статусу батьків ми набуваємо з появою дітей (народжених чи усиновлених), проте батьками стаємо лише тоді, коли по-справжньому навчимося відчувати, розуміти, приймати та любити дитину. А ще й тоді, коли дитина розуміє, відчуває та приймає нас. Усиновлення – це особлива дорога
батьківства – благородна, складна, переповнена емоціями, очікуваннями,
тривогами. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну
мить радості.
Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя,
помножене на всіх. Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина
назавжди. Слухаючи історії про усиновлення дітей та спостерігаючи за
їхнім життям розуміємо, що батьки-усиновлювачі здійснюють життєвий
подвиг, бо «виховання дитини – це не мила забава, а завдання, що
вимагає капіталовкладень – тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і
багато,багато думок».
Усиновлення як форма влаштування дітей сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування, на сьогоднішній день є
пріоритетою формою виховання таких дітей. Адже, сімейне середовище – це
саме те місце, яке найкраще сприяє формуванню повноцінної особистості та
створює у дитини відчуття безпеки, довіри та любові.
Дітям,які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні –
усиновлять, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть
фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже
усиновив. Ми будуємо нову країну, нове суспільство. Ми прагнемо
зробити життя в ній кращим. В сьогоднішніх реаліях ми переосмислюємо
його зміст та цінності. Біда гуртує, вчить терпеливості та милосердю.
Найбільш вразливими у будь-яких життєвих чи то суспільних процесах є діти майбутне нашої держави, наш завтрашній день.
Особливої уваги потребують ті з них, які в певний момент життя, через певні обставини опинилися на одинці зі своєю самотністю, це – діти,що з різних причин не мають батьківської опіки. Таких дітей легко відрізнити з поміж інших. Ні, не за зовнішніми ознаками. Зверніть увагу на їх очі. Десь там, у
самій глибині ці очі жевріють надією. Надією знову відчути, а для
декого й уперше, тепло материнських обіймів. На жаль, у дітей старшого
віку менше шансів знайти сім’ю, ніж малюкам. Це також стосується і
дітей, які мають певні проблеми зі здоров’ям; родинних груп дітей, для
яких влаштувааня до нової сім’ї не повинне затьмаритися болем розлученн з братами й сестрами.
«Немає на землі гімну урочистіше, ніж лепет
дитячих вуст», тому усиновлення – це любов взаємна між дорослим та
дитиною. Якщо ваше серце відкрите для маленької самотньої людини, ми
готові вам допомогти. Зробіть перший крок, звертайтесь до служби у справах дітей райдержадміністрації за адресою:
м. Пустомити, вул. Паркова, 2, тел.:2 03 61.

Станом на сьогоднішній день в службі у справах дітей райдержадміністрації на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені перебуває 26 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та 7 кандидатів в усиновлювачі.
Також на території Пустомитівського району проживає 57 дітей у 36 сім’ях усиновлювачів, які були усиновлені в інших регіонах, і за якими спеціалістами служби у справах дітей Пустомитівської райдержадміністрації ведеться нагляд.
З початку року службою у справах дітей райдержадміністрації проведено 19 перевірок. за умовами проживання та виховання усиновлених дітей, про що складено відповідні звіти.