В Україні День родини встановлено відповідно до Указу Президента України №1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», підписаного 30 грудня 2011-го.
Святкування цього дня встановлено на 8 липня – день Петра і Февронії, християнських покровителів сім’ї та шлюбу.

Благовірний князь Петро був другим сином муромського князя Юрія Володимировича. Февронія – простою дівчиною з невеликого села Лагідно в Рязанської землі. Згідно з переказом, Петра (на ту пору на князівському троні ще сидів його старший брат), коли він рятував старшого брата від змія, цей змій укусив, і від отрути той сильно захворів. Слуга Петра дізнався про дівчину, яка нібито чудодійним чином лікує хворих і немічних, розповів про неї своєму панові, і той відправив слугу до цієї дівчини просити допомоги.

Февронія була мудрою, її слухалися дикі тварини, вона знала властивості трав і вміла лікувати недуги, була красивою, благочестивою і доброю дівчиною.

Приїхавши до Лагідно і зайшовши в будинок до дівчини, слуга Петра до свого здивування побачив там зайця (за прикметою, заєць у хаті – до весілля). Слуга розповів, навіщо він з’явився, і попросив Февронії про допомогу, на що отримав відповідь: «Буде він здоровий, якщо я буду його дружиною. А ні – не зможу його вилікувати: Бог сили не дасть».

Слуга привіз свого пана до Февронії. Петро не вірив, що одружується з простолюдинкою, але їй про це нічого не казав. Февронія дала слузі кислого квасу, звеліла пропарити Петра в лазні і натерти цим квасом, усі струпи з тіла Петра здерти, лише одного не чіпати. Так і зробили, і наступного дня Петро виявився абсолютно здоровим. Оскільки одружитися на Февронії він спочатку не збирався, то поїхав від неї. Але не встиг повернутися додому, як хвороба повернулася, гнійні виразки знову почали покривати все його тіло.

Зрозумів Петро гріх свій і звелів послати старостів до Февронії.

Через якийсь час після весілля помер старший брат Петра, і молодий князь зійшов на престол. Однак Февронія була не до вподоби боярам і їхнім дружинам, вони не хотіли підкорятися простолюдинці. Спершу вмовляли Петра відмовитися від дружини, а коли ці вмовляння ні до чого не призвели, пішли до самої княгині й веліли їй іти, дозволивши взяти з собою те, що вона побажає. Февронія погодилася, а взяти з собою побажала тільки одне – свого чоловіка Петра.

Проте після того, як молоді князі пішли з Мурома, в місті почали процвітати інтриги та злоба, кожен хотів домогтися влади і стати новим князем Муромський. На довершення до всього в місті сталася велика пожежа. Врешті-решт бояри вирушили на пошуки Петра. Відшукавши його з дружиною, почали просити їх повернутися в місто і княжити там. Петро відповів, щоб вони йшли до Февронії, мовляв, зробить так, як вона скаже. Февронія ж, у свою чергу, сказала, що якщо князь сам захоче повернутися, то і вона повернеться. І додала: «Дві здатності дав нам Господь: пам’ятати і забувати. Забувати зло. Пам’ятати добро».

Вони повернулися в Муром і довго княжили в ньому. Той час історики називають одним із найбільш спокійних. А коли прийшла старість, подружжя взяло чернецтво, залишивши заповіт, щоб після смерті їх поховали разом. Померли Петро і Февронія в один день, кожен у своїй келії: спочатку помер Петро (у чернецтві Давид), а слідом за ним, дізнавшись про його смерть, і Февронія (Єфросинія), 25 червня (за новим стилем – 8 липня) 1228 року.

Спершу їх не поховали разом, усупереч чернечим правилам. Кожного поклали в труну у різних церквах, але на ранок виявили труни порожніми. А тіла подружжя опинилися в загальній труні. Люди вирішили, що хтось переніс уночі тіла, і знову розлучили їх, цього разу міцно замкнувши двері. Але й наступного ранку тіла подружжя опинилися у спільній труні. Тому їх урешті й поховали разом біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Їхній шлюб став зразком християнського шлюбу. А день 8 липня – святом людей, що люблять, і щасливої родини.

P.S. Живіть на втіху собі і своїм рідним!